Сам собі помічник. Інтерв’ю з Андрієм Садовим

Мер Львова і лідер партії Самопоміч Андрій Садовий дав інтерв’ю журналу Корреспондент.

Інтерв’ю у мера Львова ми брали через кілька днів після трагічних подій під стінами Верховної Ради, пише Євгенія Вецько у №35 видання від 4 вересня 2015 року. Саме в цей день Андрій Садовий приїхав до Генеральної прокуратури давати свідчення про спробу підкупу і тиску на депутатів від його партії Самопоміч. Про це він сам повідомив у Facebook.

«Мені приємно було, що моє повідомлення привело до порушення кримінальної справи. Здається, прецедентів у нас у країні ще не було», – наголошує він.

В інтерв’ю Корреспонденту Садовий розповів, чому виступає проти політики, яку проводить керівництво країни, і як домагається, щоб його місто залишалося спокійним незважаючи на те, що відбувається в столиці і на сході України.

— Львів – безпечне місто?

— Я спокійно гуляю по Львову з дітьми і не користуюся охороною. Мені здається, що це показник. Якісь НП у Львові трапляються рідше, ніж у багатьох безпечних містах Європи. І це багато в чому завдяки свідомості людей.

Певний фактор – нова поліція, яка почала працювати два тижні тому. Мешканці Львова сприймають її позитивно. Вони активні молоді люди. Вони займаються профілактикою, заїжджають у ті райони, де міліції ніхто ніколи не бачив. Міліціонери, як правило, були там, де можна заробити.

— Зброя із зони АТО до вас не доїжджає?

— Моя сім’я від цього певною мірою страждає – двічі наш будинок розстрілювали з гранатомета. І, на превеликий жаль, жоден з цих випадків не був розслідуваний. Навіть незважаючи на те, що керівники держави брали їх під особистий контроль. У липні підірвали наших двох міліціонерів – теж не розслідувано. Дуже важливо карати за ті злочини, які вже скоєні.

Я сьогодні шокований тою бідою, яка сталася біля Верховної Ради. Але ми чомусь забуваємо про Небесну сотню. Жоден з винних не покараний. І поки цього не станеться, триватимуть убивства. Тому що ті, хто стоїть за ними, мають сьогодні в процесі управління державою великий вплив. А щоб місто залишалося спокійним, ми проводимо планомірну й системну роботу.

— Ви говорили про свідомість людей. У чому політична особливість Львова?

— Тут люди дуже активні. Коли в Україні біда, то львів’яни одні з перших, хто приходить на допомогу. Перший, другий Майдан … Це загострене почуття справедливості.

Але я гордий і за всю країну. Патріотизм у Києві, Запоріжжі, Маріуполі. Якщо в цьому плані два-три роки тому було певне домінування Львова, то сьогодні рівень людей, які хочуть позитивних змін у країні, досить рівний.

А взагалі я завжди кажу, що Київ – це серце України, а Львів – душа. Серце пересадити можна, а душу ні. І мені важливо, щоб у наше місто приїжджало багато гостей, мені важливо, щоб львів’яни спокійно жили, працювали, вчилися. Львів завжди був багатокультурним, багатонаціональним містом. Ця багатогранність і створює його неповторний колорит й атмосферу.

— Однією з особливостей Львова були ваші, м’яко скажемо, непрості стосунки з більшістю міськради – представниками Свободи. Готові до сюрпризів після жовтневих виборів?

— В Україні важко робити прогнози. А тим людям, хто зареєструється кандидатами, я можу тільки побажати успіху.

— Місцеві вибори здатні змінити Україну загалом, Львівську область і саме місто?

— На моє глибоке переконання, місцеві вибори треба було провести ще в минулому році. Тоді ситуація була набагато простіше. Сьогодні олігархія влізла вельми глибоко у всі державні процеси, тому вибори певні зміни дадуть, але не такі глобальні, як могли б дати у 2014-му.

Так само як вибори до Верховної Ради. Якби вони відбулися за відкритими списками, за пропорційною системою, ми отримали б зовсім інший якісний склад парламенту, який сформував би набагато сильніший уряд. Але страх керівництва країни втратити монополію над державою викликав велике уповільнення змін. І нинішні керівники держави від цього потім постраждають.

— Ви будете балотуватися на посаду мера Львова?

— Моє принципове рішення – говорити про вибори тільки тоді, коли виборча кампанія офіційно стартує.

— Але Самопоміч точно буде. Знайшли спонсора?

— Ми завжди в основу діяльності ставили свою незалежність. І ми робимо ставку на людей мудрих. Згадайте вибори в Чернігові. Два перших кандидати [Сергій Березенко від Блоку Петра Порошенка і Геннадій Корбан від партії Укроп] витратили мільйони й мільйони. Третій кандидат [член Самопомочі Володимир Зуб] – в десятки разів менше, але показав непоганий результат. Тому ми максимально економні, і вся наша кампанія будуватиметься на спілкуванні з людьми. Зустрічі, розмови … У нас немає великих бюджетів.

— Ви відомий прихильник децентралізації. Чому ваші депутати не підтримали зміну Конституції?

— Якщо уважно проаналізувати законопроект, то там немає ніякої децентралізації. Навпаки. Я там бачу монополізацію процесів у державі.

— Чого вам не вистачає як меру Львова?

— Знань, наприклад. А взагалі я б не говорив тільки про одне місто – я б говорив про державу. Завдання влади не заважати людям. Але, на жаль, держава імітує децентралізацію. Простий приклад. Найбільш корумпованою структурою вважається інспекція Архбудконтролю. У 2008 році її забрали з органів місцевого самоврядування, створили державну вертикаль. Хабарі брали і на вході, і на виході …

Після Революції гідності було багато спроб цю структуру повернути містам. Завдяки Самопомочі це питання потрапило в порядок денний, воно було проголосоване, і з 1 вересня інспекція мала бути передана органам місцевого самоврядування. Але маленький нюанс: Кабінет Міністрів до сьогоднішнього дня так і не зміг прийняти типове положення про інспекцію. Й у підсумку вони в міста не передаються. Тобто розмов було дуже багато, а на виході нуль.

Так само ми робимо децентралізацію в країні. Бажання віддати демонструється поки що тільки в телевізійних виступах. А реальних рухів немає. Притому що вони потрібні. Бо якщо українці не братимуть участі у розбудові держави, то ця держава ніколи не буде такою, якою ми собі її бачимо, такою, як інші європейські країни.

— Ви дуже різко критикуєте владу. Як у вас складаються стосунки з Києвом, з губернатором Львівської області?

— За час своєї роботи я співпрацював з десятьма губернаторами, п’ятьма урядами, трьома президентами. І я будую стосунки з ними винятково в інтересах громади Львова.

— Ви заявляли, що депутатів Самопомочі намагалися підкупити, але не навели пресі жодного доказу.

— Це таємниця слідства. Насправді я говорив про дуже великий тиск, який чиниться на депутатів Верховної Ради. І я вимагаю, щоб ця справа була розслідувана, тому що це досить легко довести. Елементами тиску можуть бути різні речі – і посади, і гроші. І тут усе залежить від професіоналізму слідчих.

— Задоволені роботою своєї фракції у Верховній Раді?

— Мені приємно, що люди мають жорсткість, принциповість. Їм дуже складно, тому що постійно чиниться тиск. Але я вважаю, що це загартовує людей. Сьогодні це зовсім інша фракція, ніж була рік тому. Це вже самодостатні сильні політики, які приймають рішення.

— Чому фракція не вийшла з коаліції після голосування за Конституцію?

— Кожна фракція повинна керуватися своєю ідеологією. Ми – українська партія, і для нас в першу чергу важливо, щоб у державі була керована ситуація. Ми бачимо бардак в управлінні державою. І якщо ще розвалити коаліцію, то цим може скористатися ворог. Тому ми залишатимемося в коаліції до останнього моменту.

Але недавні події в парламенті – голосування за Конституцію і біда, яка сталася потім, – це велика трагедія для України. У нас є шанс. Але тільки якщо великі партії – Блок Петра Порошенка і Народний фронт – повернуться на державні позиції, якщо вони почнуть думати не локальними лобістськими категоріями, а зрозуміють свою відповідальність.

— Тобто говорити про позитивні зміни в країні не доводиться?

— Країна – це люди. Якщо люди хочуть змін, то вони повинні починати із себе. Кожен на своєму місці повинен якісно робити свою роботу.

— Як Львів, центр Західної України, допомагає зберегти європейську ідентичність країни?

Ми зараз будуємо індустріальний парк, нашим партнером є відома голландська компанія. До речі, це четверта в Європі компанія за обсягами промислової нерухомості.

Якщо говорити про індустрію туризму, то мало хто в Україні знає, що кожне десяте робоче місце у світі – це робоче місце в індустрії туризму. Це важливо і для заробітків людей, це важливо і для іміджу країни і міста. Тому що це місток. Це інвестиції, це створення нових підприємств.

Я б багато зусиль витрачав для розвитку внутрішнього туризму, але він передбачає дешеві авіалінії. А у нас з цим складно. У нас в Україні авіатранспорт монополізований. Угода про відкрите небо так і не набула чинності. Про це говорять, але повинна бути політична воля держави, щоб розрубати цей вузол.

Тому що кожен турист, приїжджаючи в те чи інше місто, залишає там від $ 200 до $ 400. Це мільярди прибутку, які можуть вливатися в бюджет і створювати мільйони робочих місць. Я дуже хотів би, щоб вище керівництво держави звернуло увагу на цю невелику галузь, яка приносить серйозні прибутки.

***

Цей матеріал опубліковано в №35 журналу Корреспондент від 4 вересня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

This entry passed through the Full-Text RSS service — if this is your content and you’re reading it on someone else’s site, please read the FAQ at fivefilters.org/content-only/faq.php#publishers.


Новини УкраЇни сьогодні


Loading...


Будь ласка залишіть свій коментарій нам буде приємно почути вашу думку!

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*
*

Loading...

Вся преса України