Юність Петра: Чи можливий в українських політиків "чеченський слід"

Юність Петра: Чи можливий в українських політиків чеченський слід

Фото: из открытых источников

Який компромат можна знайти у минулому вітчизняного істеблішменту.

Нещодавно представник Слідчого комітету Російської Федерації Олександр Бастрикін зробив заяву, що прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк воював проти росіян в Чечні в період з 1994 до 1995 року. Бастрикін не обмежився кількома словами і видав цікаві подробиці: Яценюк був учасником каральних загонів «Арго» і «Вікінг», якими керував покійний член Правого сектора Олександр Музичко, більш відомий як Саша Бєлий. І в результаті в 1995 році був відзначений найвищою нагородою Джохара Дудаєва «Честь нації» за знищення російських військовослужбовців. Forbes вирішив згадати про молоді роки ще семи українських політиків.

Насправді Яценюк, котрий народився в сім’ї історика і філолога, ніколи не вирізнявся войовничістю. За часів першої Чеченської війни українському прем’єру було 20 років, і він закінчував юридичний факультет Чернівецького університету. Тоді ж він заснував компанію «Юрек-Лтд», яка надавала юридичні послуги. Майбутній політик активно вивчав англійську і навіть захищав диплом іноземною мовою, чим підкорив комісію. Викладачі і вчителі характеризували Арсенія як дуже здібного «хлопчика з феноменальною пам’яттю».

Петро Порошенко

У чинного президента України були хороші шанси стати капітаном далекого плавання. Закінчуючи школу в м. Бендери (сьогодні — територія Придністров’я), він ще в дев’ятому класі почув по радіо про факультет міжнародних відносин. І вступити туди стало для нього мрією. Але батько не дуже вірив у можливість навчання сина на престижному факультеті і запропонував Петру подати документи у Вище морехідне училище в Одесі. У підсумку документи подали у два вузи, і в обидва він пройшов за конкурсом. Обрав міжнародні відносини Київського університету.

Після двох курсів навчання Порошенка забрали на проходження строкової військової служби в Казахстан. Крім того, на другому курсі студент вже встиг одружитися. На навчанні він поновився в 1986 році. Тоді ж разом зі своїм армійським другом зареєстрував одне з перших в Україні малих підприємств «Центр-сервіс», що займалося підписанням угод між компаніями. Вже на п’ятому курсі Порошенко купив собі «Волгу» і заробив перший мільйон радянських рублів. А перший мільйон доларів власник компанії Roshen заробив не стільки на шоколаді, як на спеціях: у 1991 році придбав 4% світового виробництва чорного перцю.

Олександр Турчинов

Політичну кар’єру Олександр Кривавий Пастор Турчинов розпочав після закінчення Дніпропетровського металургійного інституту. У 1987 році став секретарем райкому, де відповідав за пропаганду. Але в 1988 році позбувся партквитка через те, що став координатором демократичної платформи.

У вільний від політики час Турчинов пише книги: з 2007 року він є членом Спілки письменників України. Останній твір політика — «Пришестя» (про жінку-опозиціонерку, котра тікає з в’язниці і вбиває президента). Сам автор в 2013 році просив не шукати жодної аналогії з реальністю і називав себе автором-фантастом.

Юлія Тимошенко

Дворазовий прем’єр України вміла постояти за себе ще в шкільні роки. Її однокласники згадують про те, що майбутня Леді Ю віджималась від підлоги більше разів, ніж дехто з хлопців, і могла легко поставити на місце хулігана. Також однокласники згадують Тимошенко як стильну дівчинку, котра ніколи не соромилася надягати короткі спідниці.

Коли Юля закінчувала школу, її викладачі були впевнені: дівчина піде у великий спорт. Замість цього вона пішла у велику політику. У 1991 році Тимошенко стає генеральним директором корпорації «Український бензин», яка згодом перетвориться на Єдині енергетичні системи України. У 1997 році Тимошенко вперше потрапила під купол парламенту як мажоритарник від Кіровоградської області. Через два роки вона увійшла до складу уряду Ющенка як віце-прем’єр з питань ПЕК.

Олег Ляшко

Після закінчення школи-інтернату на Чернігівщині лідер Радикальної партії розпочав кар’єру скотарем у колгоспі «Прогрес». Однак робота не припала йому до душі, і він переїхав до столиці, де обрав журналістику. З 1990 до 2006 року працював у різних виданнях і здобув собі репутацію журналіста-розслідувача. За ці 16 років встиг спочатку закінчити юридичний факультет Харківського державного педагогічного університету, а потім — стати фігурантом кількох скандалів. У 1994 році Ляшка звинуватили в розкраданні державного та колективного майна у великих розмірах, за що він отримав вирок до шести років ув’язнення. Втім, за гратами Ляшко пробув лише рік, потім вийшов за амністією. У 1998 році судимість погасили достроково. У 2006 році Олег Ляшко став депутатом.

Дмитро Ярош

Лідер Правого сектора, історіями про жорстокість якого лякають російські медіа, теж не був помічений у війнах на Кавказі. У 1988 році він закінчив школу і відразу ж вступив до лав Народного Руху України. У тому самому році підняв прапор України над Дніпродзержинськом, що тоді вважалося подвигом. У 1989 році його призивають в армію. У 1991 році повертається до подальшої політичної діяльності і вже через кілька років, в середині 1990-х років, створює власну патріотичну організацію «Тризуб» ім. Степана Бандери. А освіта у очільника Правого сектора зовсім не військова — він вчитель української мови та літератури.

Олег Тягнибок

Лідер ВО «Свобода» після закінчення львівської школи в 1985 році вступив до Львівського медінституту. З 1987 року проходив службу в армії.

Після поновлення навчання Тягнибок зрозумів, що хоче впливати на людські долі не тільки скальпелем. У 1990 році він створив і очолив студентське братство у себе у виші, а через рік став головою Студентського братства Львова. Революційним запалом Тягнибок вирізнявся ще зі студентських років — він брав активну участь у численних мітингах, які отримали назву «Революція на граніті». Паралельно працював лікарем-інтерном урологічного і хірургічного відділення. «Дорослу» політичну кар’єру розпочав у Соціал-національній партії України (СНПУ). Пізніше ця політсила була перейменована у Всеукраїнське об’єднання «Свобода».

Віталій Кличко

Професійним боксом Кличко-старший почав займатися в 1996 році. Перед тим Віталій гриз граніт науки і паралельно здобував медалі на аматорських турнірах.

За рік до закінчення Переяслав-Хмельницького педагогічного університету Віталій зайнявся приватним підприємництвом — зареєстрував і очолив ТОВ «Кличко», яке, за документами, займалося оптовою торгівлею. У 1995 році майбутній мер столиці став дипломованим викладачем фізичного виховання, а через кілька років захистив кандидатську дисертацію з філософії на тему «Методика визначення особливостей боксерів у системі багатоетапного спортивного відбору».

А в 2003 році разом з братом Володимиром розкриває таємниці власних тренувань у книзі «Наш фітнес. Прості секрети чемпіонів». Бестселер переклали кількома мовами, а на престижному Лейпцизькому книжковому ярмарку боксери перемогли в номінації «Найкраща науково-популярна книга року».

Це справжній ботан. Кадиров засумнівався в «чеченському сліді» Яценюка

This entry passed through the Full-Text RSS service — if this is your content and you’re reading it on someone else’s site, please read the FAQ at fivefilters.org/content-only/faq.php#publishers.


Новини УкраЇни сьогодні


Loading...


Будь ласка залишіть свій коментарій нам буде приємно почути вашу думку!

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*
*

Loading...

Вся преса України